Реєстрація Вхід


Нові фотографії
Головна » 2014 » Жовтень » 29 » В Олександрії залишився один визволитель міста
00:04
В Олександрії залишився один визволитель міста
В Олександрії до 70-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників проживає всього один визволитель міста. Єдиному ветерану, який брав участь в боях за наш край, 88 років. Це Лідія Марківна Томіліна.
Ще зовсім недавно їх, останніх, було четверо. Крім Томіліної, почесне звання визволителя Олександрії носили Григорій Настасьев, Василь Шаповалов і Василь Хоревський. Але невблаганний час залишив в живих тільки одного, точніше, одну. 
Її називають невтомною і чарівною оптимісткою, жінкою без віку. Вона чудово виглядає, завжди привітна, часто зустрічається з молоддю, вишиває, гуляє. 
Коли почалась війна, Ліда, щойно випускниця 8 класів, евакуювалася в Білгород, де пішла працювати в госпіталь. А потім відправилася санітаркою на фронт. Зі своїм 788-м полком 214-ї стрілецької дивізії 16-річна дівчинка пройшла пів-Європи, брала участь у визволенні Кіровоградщини: Куцеволівки, Дівочого Поля, Недогарок, Косівки, Знам'янки, Кіровограда та Олександрії. Війну закінчила в Празі. В травні 45-го їй виповнилося лише 20 років. А незабаром дівчина вийшла заміж і народила старшу дочку. 
Після війни сім'я Томіліних проживала в Західній Україні, а потім переїхала до Олександрії. Лідія Марківна 30 років пропрацювала в дитячому садку №16, була одним з організаторів цього навчального закладу санаторного типу. Разом з чоловіком виростила і виховала трьох дочок. Зараз у неї п'ятеро онуків і три правнуки. 
28 жовтня, в день ювілейної річниці визволення України, Томіліна взяла участь в міському мітингу і поспілкувалася з пресою.
 
- Лидия Марковна, о чем думаете сегодня, с какими чувствами проснулись?
- Вы знаете, чем старше становишься, тем чаще вспоминаешь погибших друзей. Вспоминаю командира полка Курченко, который погиб за Александрию, разведчика Володю Григорьева, похороненного в Косовке, командира взвода минометчиков, погибшего в Субботцах.
Понимаете, тогда мы не обращали внимания на потери. Было так: "Да, погибли, но сейчас придут новые и двигаемся дальше, дальше, дальше". А сейчас сердце болит, тяжело было терять друзей.
- И они ведь продолжали уходить дальше, в мирной жизни. Сегодня вы единственный освободитель Александрии.
- К сожалению, да. И почему-то страшно обидно, что я одна осталась. Ведь буквально недавно был еще Василий Хоревский, 94 года ему. Мы встречались, и вдруг - одна.
- Остаться последним - это почетное звание или ответственность?
- Это большая ответственность. Вы знаете, хоть и здоровье не то, а хочется делиться воспоминаниями. Я вчера в медучилище рассказала весь путь, который мы прошли - от Харькова, через Кременчуг, Александрию, Кировоград, до самого Днестра. Кто-то сделал замечание, что я долго выступала, а я говорю: "Но это же не быстро было, что я сделаю?"
- Вы планируете свои дни, недели, или жизнь течет сама собою?
- Ну, почему "течет"? Я не остаюсь дома. Иду в совет ветеранов, в Музей Мира. Я пока хожу, пока и хочу общаться, хочу жить, а дальше видно будет.
- Выглядите прекрасно. Есть какой-нибудь секрет?
- Никаких секретов нет, я о них понятия не имею. Ем все, кроме молочного, не люблю молоко. Часто готовлю вареники, много, и кладу в морозилку, чтобы всегда были под рукой. Дочь говорит "не забивай желудок", а мне вареники очень по душе. А зарядок, пробежек - ничего такого нет, но я не сижу: вышиваю, гуляю, много встречаюсь.
- Телевизор смотрите?
- Чтобы регулярно, нет. Иногда включаю телеканалы "Рада", "Киев" и "Первый Национальный".
- Как относитесь к ситуации на востоке Украины?
- Считаю, что это дурь. Это не война, как я понимаю войну. Это - бессмысленная бойня ради чьих-то интересов.
Я думаю, что украинская власть должна придерживаться принципов демократии. Вы дали свободу, вы заявили, что в стране демократия, вот и дайте ее людям. Пусть Донбасс будет русскоязычным, пусть будут русские школы, уступите им по другим вопросам, и они в благодарность засыплют вас углем.
- Вы видите Донбасс отдельной республикой?
- Нет, нет, только в составе Украины, но с преференциями, которых они требуют. Мы свободная страна, и люди могут требовать, что считают нужным.
- Чего бы хотелось пожелать всем украинцам?
- Что людям сказать? (думает) Будьте добрее, будьте ласковее, будьте дружными. Чтобы власть не прижимала народ, а то лозунги хорошие говорят, - мол, мы сделаем Украину богатой, сделаем счастливой, - а на самом деле этого не видно.


 
Джерело: http://myalexandriya.blogspot.com/
Переглядів: 585 | Додав: Ja:ger
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук по сайту
Польова пошта
Календар
«  Жовтень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Випадкове фото
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0